Ви зараз переглядаєте СВОЮ УКРАЇНУ ЛЮБІТЬ…

СВОЮ УКРАЇНУ ЛЮБІТЬ…

9 березня 208-ма річниця з дня народження видатного українського поета Тараса Шевченка.  Як актуальні сьогодні його слова :

“Борітеся – поборете!

 Вам Бог помагає!

 За вас правда, за вас слава

 І воля святая!”

***

«Свою Україну любіть.

Любіть її… Во врем’я люте.

В останню, тяжкую минуту

За неї Господа моліть».

Триває 14-й день мужнього супротиву України у війні з Росією. Українці об’єднались як ніколи, задля перемоги. Кожен робить , що може, аби наблизити цей день, допомогти та підтримати своїх воїнів. Нині українці – символ незламності та величі духу! І саме про них сьогодні складають пісні та поетичні твори. Не стоять осторонь викладачі та студенти Луцького педагогічного коледжу. Публікуємо окремі вірші:

І сьогодні не легш, ніж учора…

Знемагає Вкраїна від ран.

А московсько-кремлівська потвора

Сатанинський виконує “план”.

Мало крові й розрухи бандиту –

Здичавіле вороже нутро

Забажало зі сну розбудити

Смертоносне, незриме ядро.

О бездумна, нікчемна амебо…

Світ для тебе – це жменька золи?!

Наші вбиті волають із неба:

– Кару, Господи! Кару зішли!

Жарти з Богом – даремна затія.

Все він бачить. І кару зішле!

Скоро, скоро твій бункер накриє

І нутро твоє, й тіло гниле.

***

Душі отерпли… Ні їсти ні спати…

Опіки в серці – пожежі й дими.

Де ти, наш Батьку, Муже і Брате?..

Де ти, наш Сину, в цю мить?

Думочка кожна летить за тобою…

Янголи Божі, прикрийте крильми

Кожного, хто вирушає до бою

Проти московської тьми!!!

Знаю… Не кожен вернеться до хати…

Але усе ж – на прокляття москві –

Наші ріднесенькі, перемагайте

І повертайтесь живі!

Ніна Горик, заслужений вчитель України, член Національної спілки письменників України, викладач словесних дисциплін

Скільки крові всотає земля,

Доки соняхи перші розквітнуть?

Чи побачить Європа здаля,

Що дитячі обличчя в тих квітів?

Скільки прощень і скільки прощань

Поховали навіки гради?

Тож мовчи. Лиш міцніше стань

І з душі повиймай снаряди.

І під сльози дітей і молитви мам,

Під стурбовані очі світу

Рушиш ти голіруч, хоч і знаєш сам:

Кулі прапором не спинити.

Ще висушать сльози, замолять гріхи

Героям і невідомим…

А десь в березневому небі птахи

Шукають спалену дому.

***

Дуже ніжно стисни автомат

І засмійся крізь сльози дзвінко.

Хтось за тебе вирішує: брат чи не брат.

Ти ж жінка.

В Бога сили на день і на ніч

Не втомись на колінах благати.

За синів і за дочок, за тисяч облич.

Ти ж мати.

Джавелін заважкий? Сміхота.

Й не таку ти тримала зброю.

Твоя бабця була зв’язковою УПА.

Ти ж воїн.

Всіх солдат затуливши крильми,

В укритті обціловуй сина.

Якщо вистоїш ти, будем жити і ми.

Ти ж Україна!

Людмила Шусткандидат філологічних наук, викладач словесних дисциплін