9 березня 208-ма річниця з дня народження видатного українського поета Тараса Шевченка. Як актуальні сьогодні його слова :
“Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!”
***
«Свою Україну любіть.
Любіть її… Во врем’я люте.
В останню, тяжкую минуту
За неї Господа моліть».
Триває 14-й день мужнього супротиву України у війні з Росією. Українці об’єднались як ніколи, задля перемоги. Кожен робить , що може, аби наблизити цей день, допомогти та підтримати своїх воїнів. Нині українці – символ незламності та величі духу! І саме про них сьогодні складають пісні та поетичні твори. Не стоять осторонь викладачі та студенти Луцького педагогічного коледжу. Публікуємо окремі вірші:
І сьогодні не легш, ніж учора…
Знемагає Вкраїна від ран.
А московсько-кремлівська потвора
Сатанинський виконує “план”.
Мало крові й розрухи бандиту –
Здичавіле вороже нутро
Забажало зі сну розбудити
Смертоносне, незриме ядро.
О бездумна, нікчемна амебо…
Світ для тебе – це жменька золи?!
Наші вбиті волають із неба:
– Кару, Господи! Кару зішли!
Жарти з Богом – даремна затія.
Все він бачить. І кару зішле!
Скоро, скоро твій бункер накриє
І нутро твоє, й тіло гниле.
***
Душі отерпли… Ні їсти ні спати…
Опіки в серці – пожежі й дими.
Де ти, наш Батьку, Муже і Брате?..
Де ти, наш Сину, в цю мить?
Думочка кожна летить за тобою…
Янголи Божі, прикрийте крильми
Кожного, хто вирушає до бою
Проти московської тьми!!!
Знаю… Не кожен вернеться до хати…
Але усе ж – на прокляття москві –
Наші ріднесенькі, перемагайте
І повертайтесь живі!
Ніна Горик, заслужений вчитель України, член Національної спілки письменників України, викладач словесних дисциплін
Скільки крові всотає земля,
Доки соняхи перші розквітнуть?
Чи побачить Європа здаля,
Що дитячі обличчя в тих квітів?
Скільки прощень і скільки прощань
Поховали навіки гради?
Тож мовчи. Лиш міцніше стань
І з душі повиймай снаряди.
І під сльози дітей і молитви мам,
Під стурбовані очі світу
Рушиш ти голіруч, хоч і знаєш сам:
Кулі прапором не спинити.
Ще висушать сльози, замолять гріхи
Героям і невідомим…
А десь в березневому небі птахи
Шукають спалену дому.
***
Дуже ніжно стисни автомат
І засмійся крізь сльози дзвінко.
Хтось за тебе вирішує: брат чи не брат.
Ти ж жінка.
В Бога сили на день і на ніч
Не втомись на колінах благати.
За синів і за дочок, за тисяч облич.
Ти ж мати.
Джавелін заважкий? Сміхота.
Й не таку ти тримала зброю.
Твоя бабця була зв’язковою УПА.
Ти ж воїн.
Всіх солдат затуливши крильми,
В укритті обціловуй сина.
Якщо вистоїш ти, будем жити і ми.
Ти ж Україна!
Людмила Шуст, кандидат філологічних наук, викладач словесних дисциплін