День вишиванки

Цьогоріч День вишиванки наскрізь пронизаний двома кольорами: червоним – любов’ю до України і чорним – смутком за її нелегку долю. Наша культура – то броня українців, а вишиванка – оберіг. Проведений викладачами циклової комісії словесних дисциплін арткластер «Вишиванка – код нації» ще глибше розкрив сакральність вишитої сорочки. Тематичні блоки «Українська вишивка: від історії до сьогодення» (Людмила Шуст), «Вишиванка як символ нескореності українського духу у ХХ столітті» (Наталія Дмитренко), «Про що говорить вишита сорочка: орнаменти та їхні значення» (Світлана Вірста), «Українські жіночі прикраси» (Олена Гончарук), «Українська народна вишита сорочка у живописі» (Наталія Дзямулич), «Родинні обереги» (студенти коледжу) відкрили для учасників заходу глибинну історію української вишиванки, її силу та нескореність, символізм та вишуканість. Емоційною кульмінацією став вірш, написаний напередодні Ніною Горик. Пронизані неймовірною любов’ю та болем за нашу землю й народ рядки стали лейтмотивом усієї імпрези.

У ДЕНЬ ВИШИВАНКИ

Війна. День 85-ий

Найголосніш виспівує в маю,

Витьохкує… сирена-самозванка.

Та все ж із шафи знову дістаю

Ошатну й посмутнілу вишиванку.

І на скептично-іронічне «Ет,

Ще не пора…» – сказати твердо мушу:

– Тонка вона, та, як бронежилет,

Оберігає українську душу.

І хоч в полОтна в’їлися дими, –

Звіщають барви й рідним, і чужинцям: