Із цієї нагоди пропонуємо дещицю цікавих фактів.
На неосяжних теренах Європи побутує близько 260 мов. Кількісно вони становлять лише 3% мов світу.
Більшість європейських мов належать до індоєвропейської мовної сім’ї. У межах цієї сім’є вони об’єднуються (за походженням) у групи:
- слов’янську (українська, білоруська, російська, польська, чеська, словацька, лужицька, болгарська, македонська, сербська, хорватська, словенська тощо);
- балтійську (литовська, латиська);
- германську (німецька, англійська, нідерландська, фризька, їдиш, шведська, норвезька, данська, ісландська, фарерська);
- романську (французька, іспанська, португальська, італійська, румунська тощо);
- кельтську (ірландська, валлійська, менська, бретонська);
- іранську (осетинська, курдська);
- індоарійськими (циганська);
- новогрецька, албанська та вірменська мови становлять окремі групи.
- кавказькими (кабардино-черкеська, грузинська, мегрельська, чеченська, аварська, лезгінська тощо);
- фіно-угорськими (фінська, карельська, естонська, мордовська, комі-зирянська, угорська тощо);
- алтайськими (турецька, кримськотатарська, гагаузька, татарська, башкирська, чуваська, азербайджанська тощо);
- семітськими (арабська, іврит).