9 травня усі студенти, викладачі, працівники Закладу вищої освіти «Луцький педагогічний коледж», а також багато друзів і лучан гідно зустріли свого ГЕРОЯ – МАКСИМА ВІДРИНСЬКОГО, який повернувся додому НА ЩИТІ назавжди юним 19-річним АНГЕЛОМ.
Наш Максимко – мужній воїн, патріот своєї країни, у 18 років пішов добровольцем захищати Україну і усіх нас від лютого, ненависного, жорстокого загарбника.
Звісно, не хотів вмирати, мав великі плани… Навчався за спеціальністю Початкова освіта. Дуже талановитий, розумний, сильний, грав на гітарі, складав музику і вірші, малював, займався спортом…Його любили усі і гуртувались навколо, не лише одногрупники 4Ж, адже вмів підтримати, підбадьорити, вислухати, допомогти у будь-чому. Завжди усміхнений і впевнений заспокоював: «Все буде добре! Ми переможемо!»…
І не зміг всидіти. Як тільки виповнилось 18 років у березні, будучи ще на 3 курсі, перевівся на дистанційне навчання та пішов на фронт…
Якою радісною була для одногрупників зустріч з Максимом на початку навчального року…, а 4 травня прийшла трагічна звістка – загинув НАШ ГЕРОЙ
Єдиний син у мами… Серце розривається від болі…
9 травня біля рідного коледжу зібрались усі на чолі з ректором Петром Бойчуком, аби гідно зустріти і віддати останню шану юному і мужньому воїну.
Довжелезна колона рушила за кортежем до Кафедрального собору Святої Трійці, де відбулось відспівування та прощання з Максимом Ігоровичем Відринським.
Поховають Героя на кладовищі села Дарівка Голобської громади Ковельського району.
Не забудемо ніколи! Вічна і світла пам’ять, честь і слава ГЕРОЮ!