Третій день тренінгового курсу був присвячений осмисленню феномена дитячої культури та універсальності гри як соціокультурного явища. Центральною ідеєю стало усвідомлення того, що гра є невід’ємною частиною дитячого буття незалежно від етнічних, культурних чи соціально-економічних контекстів. Волонтери наголошували: діти продовжують гратися навіть у кризових або надзвичайних умовах, що свідчить про природну стійкість і життєздатність ігрової діяльності.
Гра постає своєрідною універсальною мовою дитинства, яка виконує важливі соціально-психологічні функції: сприяє формуванню комунікативних навичок, зміцнює почуття колективізму, знижує рівень тривожності й страху, допомагає долати травматичний досвід. Учасники мали змогу проаналізувати, яким чином через гру відбувається інтеграція дитини у культурне середовище, засвоєння цінностей та соціальних ролей, а також передавання традицій між поколіннями.
Окрему увагу було приділено ролі традиційних ігор як культурного ресурсу, здатного забезпечити емоційну підтримку дитини у сучасних умовах. Відтворення національних ігор розглядається не лише як форма збереження культурної спадщини, а й як педагогічний інструмент, що сприяє адаптації, відновленню психологічного балансу та укоріненню дитини у власну культурну ідентичність.
Таким чином, третій день курсу актуалізував ідею гри як універсального соціокультурного феномена, що має значний потенціал у виховній та терапевтичній практиці.
