Формат «Живої бібліотеки» об’єднав здобувачів освіти та викладачів Луцького педагогічного інституту навколо реальних історій жінок, які добровільно прийняли виклик часу та щодня захищають Україну.
Слоган заходу – «Прочитай мою історію – відкинь стереотипи» – повністю відобразив атмосферу відвертого діалогу між «книгами» і читачами.
Жіночі обличчя війни – це обличчя мужності, професіоналізму й відданості своїй країні. Наші «книги» відкрили свої сторінки, поділилися досвідом і болем, а головне – вірою в Україну.
Перша «книга» – Людмила Кравчук, капітан, прикордонниця, ветеранка, помічниця начальника загону з питань ветеранської політики. Її історія – «Там, де страх відступає перед волею, народжується незламність» – про силу духу, випробування і здатність знаходити світло навіть у найтемніші моменти. Що відбувається всередині, коли жінка одягає піксель? Як вижити там, де здається, що світ руйнується, і знайти в собі сили продовжувати жити й служити? Людмила поділилася особистим досвідом і розповіла, як внутрішній стрижень допоміг їй пройти найтемніші моменти та зберегти силу рухатися далі.
Друга «книга» – Тетяна Подольска, старший лейтенант, фіцерка відділення психологічної підтримки персоналу, позаштатна гендерна радниця командира військової частини. Її історія – «Архітекторка рівноваги: як тримати розум, коли світ руйнується» – про службу в авіації, подолання побутових і психологічних викликів на новому місці, професіоналізм у чоловічому колективі та вміння зберігати холодний розум, коли все навколо летить шкереберть.
Третя «книга» – Ольга Шмігель, майор поліції, начальниця відділу зв’язків із громадськістю Управління патрульної поліції у Волинській області. Її історії – «Вулицями тривог і надії» – про людський біль, паніку й агресію на викликах і здатність діяти за інструкцією; про складні виклики і важливість зберігати людяність у найважчих ситуаціях. Як працює патрульна поліція під час повномасштабної війни? Які стереотипи щодо роботи поліцейських дратують найбільше? Відповіді на ці та інші запитання учасники зустрічі почули з перших уст.
Ця зустріч ще раз довела: патріотизм не має статі, а професіоналізм не визначається гендером.
Захід став живим підтвердженням положень Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека»: повноцінна участь жінок у секторі безпеки й оборони – це не питання квот чи політичної коректності. Це важлива складова сильної та стійкої системи безпеки. Повноцінна участь жінок у секторі безпеки є важливою складовою стійкого миру. Саме тому важливо не лише говорити про жінок у секторі безпеки й оборони, а й чути їхні голоси, бачити їхній досвід і руйнувати стереотипи реальними історіями.
